Кіммерійці, скіфи, сармати

Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Перші жили на берегах Азовського моря і у степовому Криму, кочовики - у степах Наддніпрянщини, землероби - у лісостеповій зоні, орачі - між Дніпром і Дністром. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутра, віск, мед, а особливо - рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші.

Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною у них користувалися бог вoгню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Пацай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них - Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, де була знайдена славнозвісна золота пектораль, - у Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.

Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Північному Причорномор'ї панували сармати. Це були спілки декількох племен - язигів, роксаланів, аланів, які, однак, не мали міцної центральної влади. Основним господарством сарматів було кочове скотарство. Розводили велику рогату худобу, коней, овець. Окрім цього, полювали, ремеслували.

Першим грецьким поселенням на півдні України був о. Березань - Борисфеніда (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, у першій половині VI в. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. - Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія - на Тамані.

У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.

А протягом ІІІ - ІV ст. під ударами готів і гунів, які виступали проти Римській імперії, античні міста-держави в епоху великого переселення народів фактично припиняють своє існування.

Битва на Курско-Орловской дуге. Война меняет судьбы.
Крепла военная экономика СССР. Продолжало наращивать выпуск продукции большинство важнейших отраслей промышленности. Валовая продукция всей промышленности в 1943 г. по сравнению с 1942 г. выросла на 17 %. Успешно осуществлялось военное производство. При этом повышалось качество боевой техники и вооружения. Учитывая возросшую техничес ...

Реформы второй половины XIX в., их влияние на судьбу России
Самодержавная Российская империя из ста лет XIX в. воевал, а семьдесят. В остальные годы «вооруженного мира», опасаясь соседей она готовилась к новым конфликтам. СЮ. Витте писал, что в сущности Россия была военной империей и ничем другим особо не выделялась. Стремление играть роль великой державы, необходимость поддерживать экономическо ...

Положение в сельском хозяйстве России 1800–1860 гг. Попытки реформирования деревни
Сельское хозяйство оставалось в первой половине XIX в. основной отраслью экономики России. Судя по данным переписи населения Российской империи, в 1897 г. даже две трети домохозяев кормили себя и семью благодаря занятиям в аграрном и лесном секторах хозяйства страны, а также промысловой охотой. В промышленности и строительстве трудилось ...