Кіммерійці, скіфи, сармати

Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Перші жили на берегах Азовського моря і у степовому Криму, кочовики - у степах Наддніпрянщини, землероби - у лісостеповій зоні, орачі - між Дніпром і Дністром. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутра, віск, мед, а особливо - рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші.

Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною у них користувалися бог вoгню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Пацай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них - Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, де була знайдена славнозвісна золота пектораль, - у Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.

Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Північному Причорномор'ї панували сармати. Це були спілки декількох племен - язигів, роксаланів, аланів, які, однак, не мали міцної центральної влади. Основним господарством сарматів було кочове скотарство. Розводили велику рогату худобу, коней, овець. Окрім цього, полювали, ремеслували.

Першим грецьким поселенням на півдні України був о. Березань - Борисфеніда (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, у першій половині VI в. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. - Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія - на Тамані.

У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.

А протягом ІІІ - ІV ст. під ударами готів і гунів, які виступали проти Римській імперії, античні міста-держави в епоху великого переселення народів фактично припиняють своє існування.

Манихейство и его социальная сущность
Основатель этого учения Мани родился около 215 г. в Вавилонии и начал свою проповедь в 242 г. в г. Ктесифоне. Основной идеей манихейства, как и зороастризма, была дуалистическая идея, признававшая существование двух начал – светлого и темного, добра и зла. Мир рассматривался как арена борьбы этих начал, а цель мирового развития – освобо ...

Купечество
Уже к концу 15 в. из городского населения выделился еще один совершенно самостоятельный слой – купечество. Те из них, кто ездил торговать за границу получали название «гости». А внутри сословия купечество делилось на гильдии (разряды) по количеству накопленного капитала. Русские купцы на севере торговали с немцами, которые привозили им ...

Полководческое искусство А.В. Суворова в итальянском и швейцарском (1799 г.) походах. Итальянский поход А.В. Суворова 1799 г.
Вершиной полководческого искусства А.В. Суворова явились Итальянский и Швейцарский походы 1799 г. Итальянский поход Суворова 1799 г. – это боевые действия русско-австрийской армии против французских войск в Северной Италии во время войны 1798–1802 гг. между Францией и 2-й антифранцузской коалицией. В первые месяцы войны французы нанесл ...