Кіммерійці, скіфи, сармати

Видатний давньогрецький історик Геродот вирізняв серед них царських скіфів, скіфів-кочовиків, скіфів-орачів і скіфів-землеробів. Перші жили на берегах Азовського моря і у степовому Криму, кочовики - у степах Наддніпрянщини, землероби - у лісостеповій зоні, орачі - між Дніпром і Дністром. Окрім військових походів, скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутра, віск, мед, а особливо - рабів скіфи отримували вино, зброю, предмети розкоші.

Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною у них користувалися бог вoгню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Пацай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них - Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, де була знайдена славнозвісна золота пектораль, - у Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.

Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Північному Причорномор'ї панували сармати. Це були спілки декількох племен - язигів, роксаланів, аланів, які, однак, не мали міцної центральної влади. Основним господарством сарматів було кочове скотарство. Розводили велику рогату худобу, коней, овець. Окрім цього, полювали, ремеслували.

Першим грецьким поселенням на півдні України був о. Березань - Борисфеніда (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, у першій половині VI в. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. - Херсонес (поблизу сучасного Севастополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія - на Тамані.

У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.

А протягом ІІІ - ІV ст. під ударами готів і гунів, які виступали проти Римській імперії, античні міста-держави в епоху великого переселення народів фактично припиняють своє існування.

Государственный строй в Риме в период принципата Августа
В политическом отношении принципат был, несомненно, шагом назад по сравнению с республиканскими порядками (хотя в Риме рабовладельческая демократия никогда и не достигала такого уровня, как в Афинах). Представители нобилитета, с вязанные между собой родством, блиставшие своим богатством, развитой клиентелой, всегда играли выдающуюся рол ...

Изготовление керамической посуды
Праславянская керамика пока ещё неизвестна, так как до сих пор не удалось определить, что является собственно славянским в доисторической культуре Восточной Европы. Ясной и определённой представляется нам славянская керамика лишь в находках IX – XI веков, к которым новейшие исследования присоединили и более древний период VI – VIII век ...

Государственная организация
В начале III в. представитель знатного рода Сасанидов Ардашир, поддержанный знатью и жречеством, подчинил своей власти весь Парс, а затем области Центрального Ирана и лежащий к западу от Парса Хузистан. В 226 г. Ардашир был провозглашен главой государства. Он правил до 241 г., положив начало правлению династии Сасанидов. Упорная борьба ...